ТАЄМНИЦІ РОДОВОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНЦІВ
В українському слові реально закодовано таємниці родової пам’яті
Нове інтерв’ю письменниці і психологині, співзасновниці видавництва «Час успіху» Тетяни Дугельної (Світлолади) з дослідником праукраїнської історії та мови, автором книги «Українська мова – мова вільних людей» Сергієм Піддубним.
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада): Підстави сьогоднішньої зустрічі з дослідником праукраїнської історії та мови, істориком-краєзнавцем Сергієм Піддубним – вихід у видавництві «Час успіху» третього видання його книжки «Українська мова – мова вільних людей». Це невелика книжка, але настільки змістовна і багата на сенсаційні факти, що видається глибою. Це нове явище в українському мовознавстві. Тож не дивно було прочитати на фейсбучній сторінці Сергія Васильовича такий коментар про неї від Olga Savchenko: «Відкрила для себе рідну мову наново. Як не вистачало таких знань, коли була студенткою української філології». Сергію Васильовичу, перш ніж розпочати розмову по суті хочеться запитати, певно з 19-го року, коли вийшло перше видання, були й інші відгуки від фахівців? Що вам найбільше запам’яталося?
ПІДДУБНИЙ С. Запам’яталося замовлення методиста райво, забув якого району Львівської області. Спочатку він письмово замовив один примірник. А після отримання і ознайомлення одразу зателефонував, висловив захоплення книжкою і сказав, що хоче замовити двадцять примірників на подарунок вчителям української мови та літератури, бо це дуже цінний допоміжний матеріал на уроки. Я в принципі так і хотів, щоб книжка була цікавою і корисною для будь-кого: для інженера, для історика, для студента і вчителя, для школярів і для їх батьків…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада): У книзі «Славетні предки українців» ви називаєтеся не тільки істориком і краєзнавцем, а й мовознавцем. На якому рівні ви, як журналіст за освітою, а не філолог, знаєте українську мову?
ПІДДУБНИЙ С. Не думаю, що журналісти багато уступають філологам у підготовці. У нас на факультеті журналістики Київського державного тепер Національного університету ім. Т. Шевченка викладали українську мову та стилістику такі світила філології, як Олександр Данилович Пономарів, Алла Петрівна Коваль, Ольга Михайлівна Пазяк, а історію літератури і журналістики – Анатолій Григорович Погрібний… Та я і не вдаюся до якихось філологічних тонкощів, я більше зосереджую свої дослідження на історичному аспекті і на порівняльному аналізі мов… Навіть намагаюся уникати наукових термінів, щоб було зрозуміло і дитині…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада): Справді, ця книжка в дуже дохідливій формі допомагає нам відкрити нашу мову з глибин, так би мовити Божого задуму, з глибини нашої древності. Багато нового й несподіваного знайде для себе тут читач про витоки мови, про філософію українського слова, про походження числа, літери, імені, про молитву, пісню, про стародавній спосіб наших пращурів передавати таємну інформацію на відстань, і навіть про те, куди предки автора культурно “відсилали” своїх недоброзичливців... Доводи автора аргументовані й доказові. Як, наприклад, про те, що німецьке і єврейське слово «життя» походить від українського прислівника «любо». Але зараз я хочу звернутися до віршованої авторської молитви, уміщеної з іншої сторони обкладинки:
Українська мова –
Мова Велесова,
Світу слово дала
В гіллі колисала.
В кроні Рода-Дуба –
Дужа, мудра, люба.
З отчого порогу
Нас веде в дорогу.
До висот високих,
До глибин глибоких,
Де коханих очі
Промінь серед ночі.
Українська мова –
Мов усіх основа!
Наша правда, наша сила,
Наша слава, наші крила.
Сергію Васильовичу, на що спроможний цей «промінь серед ночі», серед всезагального невігластва? І не тільки в Україні, а й у загально світовому контексті?
ПІДДУБНИЙ С. Українська мова, українське слово – це феномен, в якому реально закодована наша родова пам’ять. Я думаю, що такого в жодній іншій мові немає. В українській мові віковічна мудрість нашого роду, у ній, як казав поет і літературознавець Володимир Гаранін, “праісторії пульсує джерело”. Або, як ще писав інший поет Микола Лотоцький, “в її скарбниці – доля України, космічна нерозгаданість віків”. Мені наша рідна мова допомогла відкрити багато таємниць з прадавнього минулого… І, до речі, вона вражає не тільки нас, українців. Ось що про неї писав єврей за походженням поет Мойсей Фішбейн: “Українська мова – божиста, богодана, богообрана”. А нещодавно Інтернетом поширилися висновки дослідження Джона МакВортера, професора лінгвістики з Колумбійського університету (США). Він аналізував понад 200 мов світу за параметрами граматика, словотвір, фонетика, система відмінків. І підсумував: “Українська мова – це лінгвістичний парадокс. Вона має 7 відмінків, 3 роди, складну систему дієслівних форм, але при цьому логічніша за англійську”. Найбільше вченого вразило словотворення. Він порівняв словники – англійська: 100000 слів, українська: 256000 слів (офіційно), але потенційно необмежена кількість через словотворення. “Це генетична пам’ять мови, якій тисячі років”, – зауважує професор і запитує: “Покажіть мені іншу мову, де це працює так само”…Ще дужче вчений здивується, коли дізнається, що в англійському словотворенні, серед тих ста тисяч англійських слів багато українських основ…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада): Так, українська мова це справді щось божественне, «Господа слово», як казав Тарас Шевченко. Однак маємо ще дуже багато в Україні тих, хто віддає перевагу московській і виносить її на щит, як щось святе та культурне. Певно, у вас є думка і про так звану російську мову – що це за утворення, скільки їй років чи віків?
ПІДДУБНИЙ С. Мені подобається таке визначення, яке дав їй мій тезко із Буковини Сергій Васильович Коваль: “Російська мова – пародійне середньовічне “есперанто”, штучно створене на базі (української) русинської мови і попутно “статарщине” після того, як московсько-суздальські землі потрапили в залежність від орди”. Проте маю і своє: так звана російська мова – це фєня, створювана з метою заступити українську мову і десакралізувати її. Покручем, що не має священного захисту, легше зомбувати маси. Стосовно ж того, скільки років цьому штучному утворенню, то, на моє переконання, йому і двохсот років немає. Беремо перекладене і укладене мною «Слово про похід Ігорів», де уміщено фотокопію його першого видання 1800 року, і читаємо, що ця «песнь пісанная русскім язиком на ісходе ХІІ столетія с переложеніем на употребляємоє нинє наречіє». Тобто, перекладений цей твір був не на російський чи московський язик, а на «нарєчіє», говірку, яка існувала на той час. Ще один приклад продемонструємо із книжки «Українська мова – мова вільних людей», де на 162 с. уміщено фотокопію титульного листа знаменитого словника Володимира Даля, який він спочатку був назвав “Толковый словарь великорусского наречия русского языка”, чим однозначно вказувалося, що “великорусский” є “наречієм” руського “язика”, а ним безперечно була українська мова. Цензура змусила укладача перейменувати його працю на “Толковий словарь жівого велікорусского язика”. Сталося це 1840 р. Отже, започаткування московської, чи так званої російської мови слід числити від творчості Пушкіна і Даля. Тоді як, зауважте, наш Іван Котляревський видав свою знамениту «Енеїду» вишуканою українською мовою ще до народження Пушкіна і Даля.
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). До речі, чи правильно вважати Івана Котляревського творцем української літературної мови, як дехто це каже?
ПІДДУБНИЙ С. Я би так сказав: Іван Петрович Котляревський є автором першого твору літературною українською мовою, що постала з народних глибин. Бо творцем мови є все-таки народ. Котляревський увів в обіг те, що використовувалося нашим народом з правіків, але було усунуте на задвірки, у село. У містах мешкав різноплемінний збрід і говорив він покручем. Село берегло рідну мову.
У своїх прозових творах, наприклад, я теж задіяв чимало слів невідомих широкому загалу, яких навіть немає у 12-томнику української мови, але вони не мої власні творіння, цими словами здавна користувалися мої односельці. До речі, таких слів я виявив і записав понад три сотні і вони також уміщені в книжці «Українська мова – мова вільних людей». Сліди деяких з них можна знайти навіть у писемному джерелі ІХ ст. Велесовій Книзі…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). Кілька місяців тому в Інтернеті були оприлюднені результати шокуючого дослідження про те, що 60% міських учнів України спілкуються між собою московською мовою. Навіть війна, масові вбивства москвою українців, щоденні бомбардування міст України не можуть вибити з голів дітей та їх батьків ворожої мови. Як достукатися до них, яку ключову фразу ви сказали б вчителям і батькам, аби ті могли навертати своїх учнів і дітей на рідну мову?
ПІДДУБНИЙ С. Це схоже до того, як ото дво- чи трирічна дитина почула якусь лайку на вулиці і приносить її в хату. Примітивізм – одна з головних ознак московської мови. Вона вся жаргон і матюк, що легко засідає в голову недосвідченої, невибагливої і неперебірливої людини. Як тут не згадати Григорія Квітку-Основ’яненка, який писав: «московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до мови української». І це підтверджується тим, що сьогодні творить «русскій мір», московитська армія в Україні. Натомість українська мова – це мова Правди, мова Просвітлення і мова зцілення. Вона реально виводить людину на світло, на здоровий шлях розвитку. Це оберіг, який захищає від зла і навіть від хвороб. І цьому, до речі, багато доводів та прикладів у нашій книжці. Медики виявили цікаву закономірність: що більше людей говорить російською, то вищий показник смертності. А відомий український психіатр і правозахисник Семен Глузман повідомляв, що, за даними дослідження Асоціації психіатрів України, Київського міжнародного інституту соціології та університету Стоні-Брук (США), карта рівнів наркотизації й алкоголізації та їхніх наслідків повністю збігається із картою розповсюдження мов в Україні: що більше в регіоні переважає російська мова, тим вищим рівень вживання наркотиків, алкоголю, депресій, суїцидів. А один із дослідників української мови Вадим Кожевніковим на сьомому десятку свого віку писав: “Тільки тепер, коли я повернувся до рідної мови, зрозумів, скільки часу змарнував на “російськоязичії”, які шанси втратив у житті”... Тому я кажу перш за все батькам (бо російськомовних вчителів в українських школах взагалі не повинно бути): не зіпсуйте своїй дитині долю, українська мова – мова здорової людини, мова майбутнього, мова великих можливостей і шансів. Той, хто віддає перевагу чужій мові, – той потенційний раб, людина без гідності і честі.
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). І все ж наші північні сусіди запевняють, що російський язик “вєлік, магуч” і “общєдоступний”, а українська мова ні.
ПІДДУБНИЙ С. Але чомусь ми маємо власне прізвище, тобто “предками звані” (або “призвані з вище”), а так звані росіяни натомість носять “фамілію”, запозичивши це слово в німців, бо свого у них не було і не могло бути, як і такого народу в природі ніколи не існувало, поки його не витворили за допомогою бича і “кровопусканія” долгорукіє, боголюбскіє і наришкіни. Та й що це за народ, який взяв для своєї країни крадене ім'я і назвався «русскім», як ще йменувалися ми, українці? Що в них є свого?
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). «Московська мова кодує людину на негатив, вона “троянський кінь” у душах українців», – пишете ви і з цим не можна не погодитися. Скільки бід через неї терпів наш народ... І терпить із їхнім «русскім міром»… Однак чи правильно забороняти язик, як це зараз почали робити в Україні, зокрема, із російською піснею тощо. Адже заборонений плід, кажуть, смачніший?
ПІДДУБНИЙ С. Думаю, що під час війни, коли путін нав’язує свій «русскій мір» бомбами та ракетами, радикальні міри виправдані. Хочеш гутарити московською, гутар у себе на кухні чи в підвалі, або їдь у московію. Хочеш слухати пісні чи правити божу службу московською, так само – у підвал. На московії тебе вознесуть у ранг святого мученика. Чим погана перспектива? На українській землі, политій кров’ю мільйонами жертв московських репресій та війн, не повинно бути місця мові вбивць, ґвалтівників і руйнівників. На ній треба поставити вічне тавро і нагадувати про злочини, що творилися носіями московського язика, постійно – в церкві, в школах, університетах. Москвинський язик це як проказа, що може призводити до серйозної деформації та інвалідності...
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). Чи допоможе груба заборона вирішити проблему, якщо, як писала у Фейсбуці одна пані, навіть у такому патріотичному місті як Львів, у школах на перерві не рідкісною є московська мова. Мабуть, треба шукати справжню причину цьому і викорінювати?
ПІДДУБНИЙ С. Причина на поверхні. Зневага власної історії і поклоніння чужим святиням. Що чують у церквах побожні львів’яни та їхні діти? Про історію Ізраїлю, про Єрусалим, про апостола Павла, міти про Христа. Там ніхто не каже того, що навчає наше рідне джерело Велесова Книга: «Правда така, що ми Дажбожі внуки – тримай, русе, в умі це, оскільки ум великий Божий є єдиний з нами. А тому ТВОРІМО ТА ГОВОРІМО З БОГАМИ ВОЄДИНО”. А якщо є щось головніше, вище за своє, значить діти його і шукають, хочуть говорити мовою чужих богів і владик…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). Повернемося до книжки, наразі до, так би мовити, мовних дрібничок. Зокрема, до зауважень про те, що треба писати не «заміж», а «замуж»; «зправа», а не «справа»; «бритися», а не «голитися». А що на це кажуть творці нового правопису української мови?
ПІДДУБНИЙ С. Мене не дуже хвилює те, що вони скажуть. Тим паче, що багато чого вони висмоктують із пальця, нав’язуючи нам таке, що не відповідає природі української мови. Здається, я доволі аргументовано пояснюю, чому «замуж» – бо дівчина виходить «за мужа», а не «за між»; бо «зправа» це протилежне від «зліва», а не «справа» – «діло». Це в москалів «справа-слєва», чому ми повинні їх наслідувати? Про «бритися». Це дія, від «брати», «прибирати», а не від «оголитися»…До речі, саме так: «замуж», «зправа» тощо писав і Іван Франко…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). Мені здається, до вас ще не було такого підходу до тлумачення слів, а тим паче літер. На це хочу особливо звернути увагу наших слухачів. Наприклад, про літеру Ф наука каже, що її не було в українській мові взагалі, про Ї стверджується, що вона з’явилася лише за Григорія Сковороди. А що кажуть на це ваші дослідження, Сергію Васильовичу?
ПІДДУБНИЙ С. Наука наша пасе задніх, вона дуже боїться обійти московські інструкції. Про це ми вже говорили в попередніх інтерв'ю. Здається, ми також говорили і про Ольвійський пам'ятник ІV ст. до н. е. із викарбуваною на ньому клятвою синів Пертона. Вона зроблена українською мовою. До відома науки і науковців, до відома всіх, хто заперечує приналежність літери Ф українській мові: в ольвійському написі використано 24 літери, в т. ч. літеру Ф. Окремо виписаною ця абетка є в словнику праукраїнської історії та ведичної культури «Українська цивілізація. Ведія»… У попередньому відео ми також демонстрували оригінал карти Клавдія Птоломея, копію якої уміщено на форзаці аж двох моїх книг – «Хто є хто в античній і біблійній історіях» і «Славетні предки українців». Відкрию вам таємницю – написи на цій карті зроблені українською мовою. Є там і літера Ф. Читачі будуть дуже здивовані, але на ній також можна бачити літеру Ї. І це початок другого століття нашої ери, майже дві тисячі років тому…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). Неймовірні відкриття. Утім не тільки в главі «Кожна літера – від Бога». А й у главах «Біблія стверджує, що була “одна мова та слова одні”. Що це за мова?», «Філософія українського слова», «Про що і про кого співали наші предки». А в главі «Імена людей – імена богів» ви наводите потужні докази, що багато імен українців є насправді нашими рідними, а не походять від греків, євреїв чи ще від когось, як стверджує наука. От мене цікавить таке запитання: як ви ставитеся до того, що дехто міняє своє прізвище, своє ім'я чи бере собі ще одне?
ПІДДУБНИЙ С. Нормально ставлюся. От як психологи радять, якщо в когось пішло щось не так: вам треба змінити місце роботи або навіть професію, або вам треба змінити місце проживання. Так і це. Ви подивіться, багато людей, письменників чи артистів досягали успіхів не під власними прізвищами чи іменами, а під псевдонімами. В Україні ще є така проблема: зі змінами колонізаторів у метриках попи і дяки крутили нашими іменами та прізвищами як хотіли. Наприклад, при ляхах у моєму рідному селі були Піддубні, а при москалях вони стали Піддубняками, а Чепілі писалися також Чепелюками, Барани з радянської армії приходили Барановими, Сороки – Сорокіними… Працюючи над історією свого рідного краю (захід Кіровоградщини), мені довелося переглянути чимало різноманітних документів та списків. Яким же було моє здивування, коли я почав звіряти імена, що зустрічалися у ревізіях ще за часів Польщі, серед розкуркулених, померлих під час Голодомору та тих, що загинули на війні, із зібраними в словнику-довіднику “Власні імена людей”, що його підготував і видав Інститут мовознавства ім. О. Потебні Національної Академії наук України. 47 імен не потрапили до нього. З вашого дозволу я перерахую всі, бо це справжні перли: Алізор, Анасія, Антифій, Буян, Валіна, Вед, Винодій, Вустя, Гимень, Дивонь, Дивонис, Домін, Єриней, Їгон, Іолій, Іфантій, Кифор, Кондра, Лаврет, Лановія, Ларій, Ларівон, Лексій, Лесько, Ловен, Макуня, Манар, Манкур, Мелай, Михтодь, Нан, Олиян, Орехта, Орлон, Офан, Панадія, Потернуфій, Ригор, Старан, Фонт, Хорита, Хоруша, Хот, Янко…
Зміна імені це свого роду перепрограмування, бо ім’я – то першооснова сили і духа. Наші предки, особливо знатні особи мали по кілька імен. Я навіть не сумніваюся, що імена знаменитих братів Кий, Щек і Хорив насправді царські, а їхні імена від народження були зовсім іншими…
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). До речі, друзі, у цій главі є доволі великий список імен, які носили наші предки і якими ви можете називати своїх дітей – зверніть, будь ласка, на нього увагу. А я наостанок ось що хочу запитати у Сергія Васильовича. Зовсім-зовсім недавно Верховна Рада України прийняла закон про перейменування «копійки», що є нібито російською назвою, на українську «шаг». Як би ви прокоментували цю подію?
ПІДДУБНИЙ С. Знаєте, як люди на це реагують: для нашої влади немає в Україні проблем, немає війни, смертей і руїн, вона вже вирішила всі питання з фінансуванням ЗСУ, захистила систему енергозабезпечення країни від російських шахедів і ракет... Залишилося лише поміняти назву найдрібнішої грошової одиниці. А якщо говорити по суті, то скажу чесно, я не досліджував глибоко це питання, але хотів би запитати – хтось бачив на свої очі монету шаг, яка нібито була у нас в обігу у 16 чи 17 ст.? Наскільки мені відомо, так українці називали литовську-польську монету шеляг… Це перейменування дуже дивне і з тієї точки зору, що копійки наразі у нас взагалі відсутні в обігу. Яка така необхідність? Чи не надумала раптом нинішня влада провести грошову реформу, бо на ній можна не тільки відволікти увагу суспільства від тих проблем і злочинів, що творяться в країні, а й добре нагріти руки?..
ДУГЕЛЬНА Т. (Світлолада). Що б ви сьогодні сказали нашим слухачам на прощання?
ПІДДУБНИЙ С. Новий 2026 рік, або 7534-й за стародавнім календарем, в який ми увійшли 21 березня, буде визначальним у долі України. Тому хай дух наших предків придасть нам усім сили і витримки! Хай стануть наші Пращури поруч із нашими воїнами і допоможуть їм у борні з ворогом! Любіть і лелійте рідну мову, бо це наш оберіг, бо це кров української нації! Любіть себе, любіть своє, шануйте своє, пропагуйте своє! Врешті решт поширюйте наші відео, лайкайте, щоб більше людей знали правду про нашу мову і про славу наших Праотців. У нас великий народ, у нас велика історія, шануймося! І бережіть себе та своїх рідних. І ще. Росія повинна зникнути – допомагаймо їй це зробити, ігноруймо її мову, її культуру і всіляко підтримуймо Збройні Сили України! Слава нашим Богам! Слава нашим захисникам!
Книжку можна придбати в книгарні Видавництва «Час успіху» (м. Київ, проспект Берестейський, 104, тел. 098-212-69-69):
Замовити на сайті ПОСИЛАННЯ НА КНИГУ
або в автора в приватних повідомленнях через Фейсбук чи за тел. 068 994 63 63, 095 471 97 42
