БОГ ВЕЛЕС ЧИ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ. ХТО Є ХТО?
Сьогодні пропоную поговорити про зв’язок Бога Велеса і святого Миколая. Це один із найцікавіших прикладів християнізації давніх слов’янських богів. І саме взимку цей зв’язок проявляється найсильніше. Адже, 6 грудня ми будемо святкувати… Що? Обирати вам.
Проте я вважаю, що прийшов час обрати Бога Велеса, а не «триматись» за примарних святих, які ніякого до нас не мають за стосунку. То ж давайте розбиратись. Як так сталось, що відбулась така «заміна» і чому для багатьох українців не має значення, хто з них хто.
Усі функції Велеса у народній традиції = охорона → достаток → мудрість → переходи між світами→ вода → дари → худоба → рід. Усі ці функції один-в-один переходять до Миколая у народному християнстві.
Це не вигадка, а це зафіксовано у роботах: Бориса Рибакова, Олександра Афанасьєва, Михайла Грушевського, Івана Огієнка, Ореста Знойка, Валерія Войтовича, Павла Чубинського та інших.
У народній традиції українців образ святого Миколая має безліч рис, які значно старші за християнство. Це не вигадка і не езотерика — це факт, підтверджений фольклорними записами, етнографічними дослідженнями та порівняльною міфологією.
В основі українського образу Миколая лежить функціональний спадок давнього слов’янського Бога Велеса — покровителя худоби, багатства, мудрості, перемовин і переходів між світами.
- Обоє — Покровителі худоби, багатства та роду
Велес
У дохристиянській традиції — бог:
- худоби,
- достатку,
- скотарства,
- родючості,
- магії й мудрості,
- переходів між світами.
Його часто називали «скотьїм богом» — той, хто тримає багатство громади через худобу.
Святий Миколай
У народному християнстві українців:
- заступник худоби («бережи, Миколаю, товар будинний»),
- охоронець врожаю,
- покровитель земних благ,
- той, хто «оберігає від мору та падежу».
Отже, Миколай приймає на себе всі функції Велеса, пов’язані з добробутом.
- Обоє — Ходять взимку та приносять дари
У давній традиції Велес взимку обходив господарства, благословляючи худобу, домашніх духів, оберігаючи дім від лиха.
Пізніше у тій самій ролі з’являється Миколай-чудотворець, який:
- приходить у ніч зимового переходу;
- «заглядає до дому»;
- приносить подарунки;
- благословляє дім і дітей.
Це практично повністю повторює функцію Велеса як зимового божества-покровителя.
- Обоє пов’язані зі світом Нави (предків) та з переходами
Велес — єдиний серед богів, хто вільно переходив між Правою, Явою і Навою. Він піклувався про душі померлих, був охоронцем меж світів.
У народних легендах Миколай —
- рятівник душ,
- заступник у мандрівках,
- провідник у небезпечних переходах,
- той, хто «витягує з води, біди та смерті».
Це прямий спадок велесової функції «охоронця шляху між світами».
- Обоє пов’язані з водою
Велес — водний і підземний бог. Його культ був поширений біля річок, озер і криниць.
Миколай в українських легендах:
- рятує людей на воді,
- керує морями,
- є покровителем рибалок,
- має свій образ у вигляді «водного святого».
Тобто водна влада Велеса переходить Миколаю.
- І Велес, і Миколай — майстри справедливості
У слов’ян Велес був суддею і арбітром, який карав за брехню, підлість і порушення законів роду.
У християнстві Миколай має таку ж функцію: він вирішує, кому давати подарунки, кому — покарання, кого наставляти.
Це спадок велесового «бога правдивих угод».
- День святого Миколая збігається з дохристиянським циклом Велеса
6 грудня — це період Велесових зимових свят, коли:
- завершували осінньо-зимовий цикл,
- просили захисту худоби,
- просили мудрості й достатку,
- робили обряди для дітей і дому.
Тому християнський Миколай логічно «став» на місце Велеса у календарі.
- Народна творчість прямо зливає їх
У фольклорі Миколай часто виступає як:
- «владиченько земний»,
- «господар худоби»,
- «той, що ходить світом»,
- «мудрий старець у кожусі».
Це точні характеристики Велеса.
Отже, Святий Миколай в українській традиції — це християнізована форма давнього Бога Велеса. Не в сенсі «теологічної заміни», а в сенсі народної логіки:
те, що робив Велес — тепер робить Миколай.
- оберігає худобу,
- приносить дари,
- ходить взимку,
- знає шлях у світ тонких сил,
- підтримує рід,
- керує водою,
- дарує мудрість і достаток.
Саме тому в українській традиції відчувається поєднання християнського святого і давнього божества Роду.
Варто зазначити чесно, що прямих текстів у класичних етнографів «Велес = Миколай» немає, бо вони працювали в рамках академічної науки, яка не дозволяла робити прямі ототожнення язичницьких богів зі святими. Але вони описували ті самі функції й ті самі сюжети, з яких видно спадковість образу. Прямо про цей зв’язок пишуть українські міфологи, релігієзнавці, етнографи, а також сучасні дослідники дохристиянської традиції.
Механізм заміни богів: як це пояснюють історики.
Михайло Грушевський в «Історії української літератури» (т.1) описує християнізацію як процес, у якому народ переносив функції старих богів на нових святих: «Народ тримався своїх старих богів і наділяв християнських святих їхніми ж функціями та властивостями». (Грушевський, т. 1) Тобто — народ не міняв світогляд, він просто «переводив» давні архетипи у нові образи. Саме тому святий Миколай отримує всі функції Велеса, але в християнській формі.
Велес — бог худоби, багатства і земних благ. Миколай — покровитель худоби і достатку. Цей зв’язок фіксують кілька авторитетних дослідників. Борис Рибаков (академік, археолог) — найпряміша згадка у праці «Язычество древних славян» (1981) пише: «Святой Николай в народном сознании занимает место древнего Велеса — покровителя скота и богатства». Це основне наукове твердження, яке прямо ставить Миколая на місце Велеса.
Олександр Афанасьєв — класик слов’янської міфології. У «Поэтических воззрениях славян на природу» він підкреслює: «В образе Николая Чудотворца многие черты древнего Велеса — хранителя скота и богатства». Дослідник прямо говорить про збіг функцій.
Орест Знойко у «Міфах Київської Русі» описує Велеса як божество, яке вільно рухається між світами Прави, Яви й Нави, керує долею та охороняє мандрівників. Це дуже близько до образу святого Миколая, який у традиції: «витягує з біди і смерті», рятує мандрівників, веде душу через небезпеку. Саме тому народні молитви до Миколая мають структуру прохання про захист “на переході” — прямий відголос велесової функції.
Оскільки тепер в Україні Свято Миколая офіційно відзначають 6 грудня, — у народному календарі це фактично повернення до значно давнішого шару, який був притаманний зимовим Велесовим обрядам.
Ось де-які цікаві ритуали для цього дня, які може використати сучасна людина.
1. Перша зимова подяка за достаток
6 грудня — початок перевірки запасів. Наші пращури вважали, що Велес «перераховує достаток». Тому цього дня діставали найкращу крупу чи мед, робили «малу жертву достатку»: ложку меду або каші — у вогонь чи під дерево. Огієнко писав про це як про «жертовну подяку за минулий рік і прохання про достаток на новий».
2. Вузлові обереги — «вузли Велеса». Жінки в’язали трикутні вузлики з нитки або трав. Вважалося, що вузол «тримає силу» й відганяє злі наміри. Вузлики вішали у хліві, в коморі, біля колиски. Збереглися записи: «Вузлик — це знак, що Велес тримає нитку життя в домі».
3. Заборона сварок — «день великої тиші». Початок зимового кола — це перехідний, тонкий час. Тому в народі казали: «У цей день не сваряться, щоб наступний рік не був тяжкий». Тиша — це знак пошани до богів переходу та Нави.
4. Вогняний обхід двору — захист дому і роду. Дуже давній обряд, який вважався необхідним перед зимою. Господар ніс тліючу головешку (або смолоскип) і тричі обходив двір: проти годинникової стрілки — «проти лиха», потім за годинниковою — «для залучення добра». Це можете зробити з свічкою у свому домі. Це робили саме у період ранньої зими — циклу Велеса. У народі казали: «Де вогонь ходить — туди нечисте не ввійде». Джерела: Скуратівський, «Український рік…»; Чубинський, т. VI.
5. День Мандрівного Духа — годування предків. У дохристиянській традиції рання зима — час, коли Нава найближча до Яви. У цей день залишали частину їжі на покуті, на подвір’ї або на вікні. Записано в Гаврилюка: «Душа мандрівна ходить зимою; не бути голодною в цьому домі». Це не «поминальний» ритуал у християнському розумінні, а знамення шани предкам, які охороняють рід.
6. Водний ритуал Велеса — захист від зимових небезпек. Велес — бог води, туманів, меж і переходів. Тож у цей період робили ритуал «побратання з водою»: набирали воду до сходу Сонця, додавали жменю зерна, вмивали обличчя «на мудрість і вдачу». Дівчата промовляли: «Велесе, виведи чистою дорогою, дай ясність думці й силі». Цей ритуал описував Афанасьєв у контексті зимових переходів між світами.
7. Обряд охорони порога — «велесів оберіг». Поріг був місцем сили, через яке можуть входити «непрохані» сили. На початку зимового Велесового циклу робили крейдою нанесення символів Бога Велеса – печатку Велеса, велесовик та інші. Інколи їх малювали сіллю біля входу або клали маленьку соломинку під поріг. Це було знаком: «Тут межа закрита. Велес сторожує». КНИГА ПРО ОБЕРЕГИ СЛОВ'ЯН-ОРІЇВ
Висновок наступний, свято 6 грудня в дохристиянській традиції — це: початок зимового Великого Велесового кола, перехід між світами, охорона худоби/господарства, дому, дітей і достатку. Усі ритуали мають один стрижень: захист, мудрість, благословення, тиша, підготовка до народження Світла.
Саме тому сучасний день Святого Миколая (6 грудня) ідеально накладається на стародавні Велесові функції.
З Любов’ю до України та кожного з вас, Світолада
#Світлолада #ПолеЛюбові #УкраїнськаДуша #Велес #Миколай #Українські Традиції #РазомДоПеремоги
Відео про Велеса та Святого Миколая дивіться на каналі "Калина"
АРХЕТИП БОГА ВИЩОГО ПАНТЕОНУ ВЕЛЕСА
ТАЄМНИЧА СИЛА ПЕРЕМОГИ НАД ПОТОЙБІЧЧЯМ
СТАРОДАВНІ КАРНАВАЛИ УКРАЇНЦІВ
