Шаян Володимир Петрович

Володимир Шаян — філософ Роду, основоположник українського рідновірства

Володимир Шаян (1908–1974) — видатний український мислитель, санскритолог, релігієзнавець, філософ, психолог, педагог, поет і громадський діяч, засновник української етнофілософії та рідновірського світогляду, один із перших дослідників Велесової Книги, професор, інтелектуал європейського масштабу.

Його ім’я стоїть біля витоків духовного відродження України ХХ століття — як спроби повернення до автентичної віри, світогляду й мислення, очищених від чужих ідеологічних нашарувань.

Витоки світогляду

Народився 2 серпня 1908 року у Львові. Походив із глибоко вкоріненої в українську землю родини:
батько — Петро Шаян, виходець із села Мшана, колишній підстаршина австрійської армії;
мати — Єва Дмитрик, із давнього селянського роду села Добростани на Яворівщині.

З дитинства Володимир часто бував у Добростанах, де вперше почув архаїчне ритуальне благословення «Дай, Боже, щастя!». Саме цей живий фольклорний код згодом відкрився йому як тисячолітня спадщина праарійської духовної традиції, коли він працював із текстами Ріґведи, Атхарваведи та Авести.

Вчений європейського рівня

У 1927 році закінчив з відзнакою Українську академічну гімназію класичного типу.
У 1939 році — гуманістичний відділ Львівського університету, де одночасно студіював філософію, психологію, педагогіку, санскритську філологію, порівняльне релігієзнавство, європейські мови та літератури.

До Другої світової війни працював асистентом кафедри орієнталістики. Його перша дисертація «Індра в Ріґведі» (написана польською мовою) заклала наукові підвалини ототожнення індійського Індри зі слов’янським Перуном, що стало революційним кроком у компаративній міфології.

 Духовний і визвольний чин

1934 рік Шаян називав роком свого духовного прозріння — моментом усвідомлення необхідності відродження староукраїнської віри як живої релігії, а не лише фольклорної пам’яті. Цей досвід був пов’язаний із містичним переживанням у Карпатах, на горі Ґрехіт, яке він називав «вибухом святості».

Під час німецької окупації, 5 листопада 1943 року, Володимир Шаян створює нелегальну організацію «Орден Бога Сонця», яка поєднувала духовний і визвольний вимір боротьби. Орден співпрацював з ОУН, а в лавах УПА діяв навіть загін імені Перуна.

 Еміграція і науковий розквіт

У 1944 році Шаян змушений емігрувати на Захід. Оселяється в Лондоні, де розгортає масштабну наукову, видавничу й громадську діяльність.

Він стає:

• організатором і президентом Європейської президії Української вільної академії наук;
• професором, директором бібліотеки та музею ім. Тараса Шевченка в Лондоні;
• активним учасником міжнародних антимосковських акцій;
• дослідником і першим системним інтерпретатором Велесової Книги.

У 1947 році в Англії захищає звання професора.

 Філософія, що повертає Рід

Центральним поняттям світогляду Шаяна є генотеїзм — вчення про Єдине Божество, яке проявляється у множинності форм, імен і сил. Саме цю концепцію він вважав ключем до розуміння віри Прапредків.

Його фундаментальні праці:

• «Найвища Святість»
• «Проблеми української віри»
• «Джерело сили української культури»
• «Священний героїзм»
• «Прапор України», «Тризуб»
• «Аналіза Велес Книги»
• «Гімни Землі»

Уся спадщина була зібрана в знаковій книзі «Віра Предків Наших» — духовному заповіті мислителя.

 Останні роки і спадщина

Останні тексти Шаян писав уже в шпиталі — за кілька днів до смерті. Помер 15 липня 1974 року в Лондоні. Похований за обрядом Рідної Віри; його прах спочиває на рідновірському кладовищі в Канаді.

Величезну бібліотеку та неопубліковані рукописи було передано до Інституту «Україніка» в Торонто.

 Значення для України

Володимир Шаян — це мислитель глибин, який повернув українцям право на власну давню віру, власну філософію та власний космічний світогляд. Його праці — це не лише наука, а духовна основа національного пробудження.

 Видавництво «Час Успіху» представляє спадщину Володимира Шаяна як ключ до розуміння Роду, Прави та внутрішньої свободи української людини.

Детальніше про автора